Привітання з Днем Вчителя

Як різні діти є у школі,
Так кольори ось цих троянд.
І ви до кожного з любов'ю
Звертаєтесь:"Мій рідний клас!".
А жовтень пензлем вже малює
Всі барви осені "горять",
А Ваші душі не черствіють
Хоч інколи в очах " іскри горять ".
Тож дай здоров'ячка Вам, Боже,
Слухняних, добрих діточок,
Бо в свято згадувати негоже
Наших дитячих помилок.

Вперше ми прийшли до школи…
Незнайомий світ навколо…
Нас упевнено за руку
Ви нас повели в науку.
Вчителі! Жінки чарівні!
Рідні ми для вас і рівні.
Нам даруєте знання,
Щоб ніколи навмання
Не блукали ми по світу.
Нам даруєте освіту!
Ви вчите нас рахувати,
Малювати і читати,
Мову рідну поважати,
Власну думку формувати!
Ви вчите фізичним вправам,
Добрим і корисним справам.
Старшим всім допомагати
І малих не ображати.
З днем Жіночим вас вітаєм
І найкращого бажаєм.
Знаєм: всі, хто тут навчався
З нами подумки з’єднався
І до вас подяка лине
Із усіх кутків країни!

Ми хочемо вас привітати
У цей святковий осінній день
Тепла і сонечка побажати
І щоб радісно вам було кожен день!
Бажаємо здоров'я, добра, довголіття,
Хай вистачить щастя на ціле століття!
Хай скрізь буде лад - на роботі, в сім'ї,
І радість на серці, і хліб на столі.
Хай сміхом й веселістю повниться хата,
Родина хай буде здорова й багата!
І мрій, і бажань, і наснаги творити,
Щоб серцю хотілося жити й любити!
Хай учні шанують, повагу дарують,
Злагода й мир у житті хай панують!

Що перша заповідь учителя – любити!
Це, перш за все, життя,
Бо в ньому жити:
Посіяти, плекати і радіти;
І знати, що добро росте,
Що вклав ти частку серця
В це створіння
І мудрість й душу,
Тільки май терпіння,
Бо довго проростає те зерно,
Воно ж бо вічне,
В терніях воно.
А друга заповідь учителя – любити!
З натхненням діяти, творити,
Шукати і знаходить сходи,
І підійматись до зірок,
А кожним кроком є урок.
Ще й третя заповідь учителя – любити!
З своєю совістю дружити,
Щоб час пройшов
Й лови себе на слові:
Дорога вчителя вся виткана з любові!

Усяким людям усякі дари:
Одному ясний сильний ум,
Що не знаходить у світі пари;
Другому рій крилатих дум,
Що, мов орли, летять за хмари;
Ще іншим - руки золоті:
Що очі бачать, руки вдіють
Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють?
Мені здається, в скарбі тім
Любові найбільше дісталося їм.
Учитель - це наша совість
Взірець в житті єдиний
Без цього життєва повість
Не пишеться у людини.
Не має свого він часу
Життя його - тільки школа
Учитель - це дружні класи,
Учитель - це така доля.

Нехай цей день Вам зморшок не прибавить!
А ті, що були - радісно гітре!
Зміцнить здоров'я, від проблем позбавить!
І щастя Вам надовго принесе!
Ви поруч із дітьми щоднини
Долали знань людських глибина!!!
Вели за руку через терни
До професійних до зірок!
Нехай Вам Бог назад поверне
Те, що давали крок за крок!!!
Такими ж будьте молодими
Як і в ці дні випускники!!!
В канікули летіть за ними
Неначе в вирій журавлі!
А восени чекайте знову -
Прийдуть, проситимуть порад!!!
В найкращу школу міста Львова
Повернуться вони назад!!!
За те що так Ви їх любили
Серед шкільних веселих стін!
Що розуму, манер навчили!
За це Вам батьківський уклін!!!
Хай поруч буде з Вами вдача молода
На довгії, щасливії літа!!!!

Про вчителя моє найкраще слово,
Як про людину дану всім від Бога,
Бо все добро так щиро в серці світить,
Найкращому створінню – нашим дітям.
Навчить любити українську мову
І шанувати рідне наше слово,
З пісень вінки плести й добро творити,
А успіхам дітей завжди радіти.
Розумна, щира і привітна,
В душі завжди весна і радість квітне,
А ще вогонь великий не згасити,
Життя дорогу ним світити.
Навчаєш різні труднощі долати,
А ще всім свято пам’ятати,
Де ти живеш, і що земля єдина.
Вселяєш віру у прекрасне ти дитині!
Прочитайте ще:

Пустували не раз і не два
І уроки зривати уміли
У вас боліла від нас голова,
Але ви все одно нас любили.

О, вчителі!
Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з’явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.
О, вчителі!
І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.
О, вчителі !
Прекрасного ви гідні,
Бо вибрали в житті свою мету;
І нині я за всіх скажу: -
Спасибі, рідні,
За вашу місію подвижницьку й святу!

Вчитель! Скільки сили треба,
Щоб навчити нас усіх,
І терпіння, і бажання,
І надій, і сподівання.
Вчитель наш - найкращий у світі,
Допоможе в хвилину важку,
І нехай тільки посмішки й квіти,
Він знайде на своєму шляху.