Привітання з Яблуневим Спасом

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,—
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить...
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Достигли  яблука  у  літньому  садку,
Грушками  застелився  другий Спас,
Їх  завжди  сушать    лише  в  холодку,
На  зиму  сушать,    просто    про  запас.
І  кожне  яблуко  із  свіжого  врожаю,
Магічну  має  силу,    стимул  жити…
З  дерев  до  Спаса  яблук  не  зриваю,
Їх  необхідно  в  церкві  освятити.
А  прийде    Спас  і  яблука  червоні,
Які  до  церкви    нестиму  святити,
Укриють щедро  яблуневі  крона
І  довгі роки будуть  ще  родити.

Я люблю, як буває осінню
Пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині,
Повні сонця, немов на святі;
Крутобокі і вітром точені,
На весілля десь приурочені,
Повисають на гільце зрубане
І самі бубонять, як бубони...
Звуться зорями і ранетами,
Повні пахощів, соком гожі,
Доспівали попід планетами,
І планети — на них же схожі.
Мились росами десь під тучею,
В землю падали в добрім літі,
І ставала земля пахучою,
Ніби яблуко на орбіті...

Зустрічайте, люди, Спас
Яблуками з медом
Прилітає він до нас
Павучками з неба.
І дарма, що у садках
Квіти десь пропали,
Осінь не втрачає шанс
Із дощами в парі...