Привітання з Днем Державного Прапора

Прапорець, що я тримаю,
Для мене – єдиний.
Прапорець цей, що я маю, -
Символ України.
Нема в світі більш святого
Й не буде ніколи
Від крайнеба голубого
Над пшеничним полем.

Прапор Руси повіває
Синьо-жовтий, злотом тканий,
А на нім завіт сіяє,
Мономахом ще нам даний.
Гей! Єднайтесь, рідні діти,
Бо в єднанні наша сила -
Єдність може лиш злучити,
Що незгода розлучила...

Над Карпатами й степами, лісами густими,
Над Дніпром могутнім сивим прапор жовто-синій.
Гордий символ породила Україна-мати,
Щоби нас в сім’ю єдину міцно згуртувати.
Років тисяч шість чи й більше в наших землях знають,
Що ті кольори яскраві дійсно означають:
Ясний жовто-золотавий – то вогонь небесний,
Він дає тепло і світло, цей вогонь чудесний.
Але щоб життю з’явитись й сонцю усміхатись,
Він з небесною водою має поєднатись.
Синій колір означає ту небесну воду,
Що віками напуває коріння народу.
Тому й хати в Україні здавна малювали
І для цього жовтий й синій колір обирали.
В цих кольорах вишиванки, писанки, прапори,
Хлібодайний степ широкий і високі гори.
Хтось зневажливо “хохлами” всіх нас називає,
А це слово “синьо-жовтий” тільки й означає:
По-монгольські “хох” – то “синій”, “улу” – жовтий колір,
Княже військо осявали такії прапори.
Йшли козаки-запорожці землями й морями,
Їхні стяги майоріли цими кольорами.
Захищали вони віру, гідність, честь, свободу,
Боронили мирну працю нашого народу.
Їх за це в народі нашім щиро поважали,
І по смерті хрест могильний гідно прикрашали:
Жовто-синії прапірки на хресті в’язали,
Зберегти козацьку славу нам заповідали.
Жовто-синій прапор волі з заходу до сходу
Вів у бій синів і дочок нашого народу.
Несли гідно ці прапори стрільці січовії,
Крізь славетні, і трагічні, і сумні події.
В таборах і у засланні, на шляхах чужини
Він вселяв надію в серце дітям України.
Не зотлів, не розтріпався об залізні грати,
Майоріє над будинком Верховної Ради.
Крізь віки, тисячоліття боротьби і слави
Нам від пращурів дістались символи держави.
Про тернистий шлях народу всім нам треба знати,
Честь і славу України скрізь оберігати.
Хай наш прапор жовто-синій трійця прикрашає,
І земля стражденна наша горя вже не знає,
Щоби волю, щастя й долю мала в ній людина,
Весняною калиною цвіла Україна.

Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.
Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива.
Це знамено рідне -
Злото й синява.
Прапор наш, як літо,
В сонці майорить -
По долині жито,
По горі блакить.

Негода. Наче хвилі у Дніпрі,
Нуртують  чорні  хмари угорі.
Бувало  також: мряка та імла
Неждано чистий обрій облягла.
Раптом  бачиш  трепетну блакить –
То український прапор майорить.
Зима настала. Глибоченний сніг 
На сквери, площі і бульвари ліг.
Та подивися,  друже,  у  вікно,
Де  має  жовто-синє знамено.
Ласкавий літній легіт проліта.
Он там цвіте пшениця золота.
Це  український  прапор  -  дивоцвіт.
Відбився в ньому неповторний світ.
І чорноморська гожа синява,
І далина мрійлива степова.
Карпати в нім, Донбас, Галичина –
Вся прехороша рідна сторона.
В нім біль народу, гордість, жаль і гнів,
Чекання світлих, радісних часів.

Золото  — в долині,
Угорі — блакить.
Прапор України
Гордо майорить.
Він — звитяг безмежність,
Слави козаків.
Стяг про незалежність
Світу сповістив.
Дорогим віднині
Стало на землі
Золото в долині
На блакитнім тлі.

Чудовий день. Ясна пора.
Легенький вітерець повіяв.
На кручах синього Дніпра
Стоїть столиця наша – Київ.
Квітує свічами каштан,
На храмах сяє позолота,
Ось Володимир, ось Богдан,
Он сяють Золоті Ворота.
Летить у небі голуб-птах,
Над ним хмарки, немов пір’їни.
Й тріпоче синьо-жовтий стяг,
Як вільне серце України.

Це  прапор  –  вільної  країни,
Це  прапор  –  міста  і  села,
Це  стяг  моєї  Батьківщини,
І  в  ньому  вічності  добра.
Він  майорить,  як  синє  небо,
Безхмарний  –  символе  добра,
А  жовтий  –  золоте  колосся,
Відбиток  віри  та  тепла.
І  він,  величиться  над  нами,
Показуючи  вірний  шлях,
Блакитним  й  жовтим  кольорами,
На  небі  й  на  своїх  полях.

Із блакиті й колосків
В небі прапор наш розцвів,
Увібрав він синє небо
В золотисту пору жнив.

Стигла нива, небо синє -
Ніде ні хмарини.
То картина особлива -
Прапор України.
Працю й мир символізує
Цей шедевр художній,
Світ реальний, що існує -
Зрозуміє кожний.
Це просте і зрозуміле
Не вмре, не загине.
Світе тихий, краю милий!
Моя Україно!
Доля гіркою бувала:
Й вороги, й братове
Нам нав’язували гасла
Хижості та крові.
Пронесімо ж прапор мирний
Гідно і завзято,
Україні рідній вірність
Збережімо свято!