Привітання з Днем Незалежності

У кожнім роді - незборима міць,
А купно всі ми - моноліт держави.
Ми не загинемо в борні,
Бо нині всі за волю встали.

Любити Вітчизну, любити завжди,
Поля її росні, зелені сади
І їй не жаліти за дні молоді
Ні крові у битві, ні поту в труді.
Любити Вітчизну, любити завжди,
І села її і її городи,
І їй всі бажання, пориви й думки
На світлій дорозі у світлі віки.

На український древній рід
Такі державні заложив основи,
Що скільки буде існувати світ,
Нас не здолають у житті ніколи.

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!

Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога
За неї душу погублю.

Все буде добре, я це знаю,
Не у ві сні, а на яву.
Одне бажання лише маю,
Кохати хочу і люблю.
Весь світ тримається коханням
І без кохання ми ніщо.
Нехай ми вибухнем бажанням
І всі пізнаєм, що Воно.
Не буде в світі місця війнам,
Не буде зла і ворогів.
Весь світ заллємо ми любов`ю,
Весь світ купатиметься в ній.
Як в чистих водах, світлім Сонці
В любові, щасті і добрі.
Ми УКРАЇНЦІ у своїй сторонці
І щастя буде на Землі !

Ось і справдились надії,
Твої, мої, чужії мрії.
Той день настав,
Той день прийшов,
До наших днів дійшов.
День незалежності!
Ура! Ура! Ура!

Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.

Моя пісенна країна
Зоветься в світі Україна.
Пісні її до серця линуть
Стрімким джерелом, небом синім,
і у веселім дружнім крузі
Пісні співають добрі друзі.

Що то, діти за країна –
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?
У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?
Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.
У якій іще країні
Так земля родить охоча?
Наче пісня солов’їна –
Мова ніжна і співоча?
Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!
Гордо, голосно, дитино,
Ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога,
Народився і живеш.
Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.
Отже, зветься ця країна,
Незалежна і єдина –
Наша ненька – Україна!