Привітання з Днем Вчителя

Було це неначе вчора
Прийшли ми у перший клас
І Вас привітали хором
І вчились полюбити Вас
Було нам всього по 6 років
Звали нас всі "малюки"
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось - ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли
І заспокоювались нами
Було - і нас розвеселяли
І витирали слізки нам.
І поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці
Вже нас контрольні не лякали
Від Вас ми чули "молодці".
Було нам цікаво писати й читати
Розвязувать вправи було до душі
Раділи Ви, матуся й тато
Коли ми виразно читали вірші.
Ви до нашого рідного слова
Прищепили повагу й любов
Ви навчили нас рідної мови
Щира дяка Вам знову й знов.
За нас були спокійні мами
Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами
Навчання, працю і свята.
Ви нас навчили чесно жити
Єднатися в нелегкий час
Ми класом почали дружити
З'явились справи спільні в нас.
Ми полюбили фізкультуру
Росли й міцніли з кожним днем
Збирали ми макулатуру
Було в нас свято не одне.
У дні народження ми з вами
Ділили ласощі на всіх
Пекли торти нам наші мами
Пісні звучали, жарти, сміх.
А наші походи до бібліотеки?
Бо ми ж полюбили читати книжки
Про нинішній час, про події далекі
Бувальщини, оповідання і науки.
А концерти у залі шкільному
Цирк, театр? Як цікаво було
Ми в ці дні не спішили додому
Скільки їх за чотири роки спливло.
Останнє нині в нас побачення
Нам сумно розлучатись з Вами
І просимо у Вас пробачення
Ми найщирішими словами.
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк,
А хтось одержував двійку,
Вступав з товаришем в бійку,
Базікав часто безупинно,
Та Ви прощали нам провини.
Для нас Ви були друга ненька
Жаліли щиро нас маленьких
І нашим мамам завжди радо
Давали добрі Ви поради.
Скажіть, де маємо знайти такі слова,
Щоб побажати щастя-долі, удачі і добра?!
Розцілувать Вас доволі
Бо ж прощання прийшла пора.
Прийміть же ще раз привітання - найпалкіші,
А з ними побажання - найщиріші -
Добра, поваги, злагоди, любові,
Багатої на щастя долі.
Тож прийміть уклін від нас земний
Хай дасть Вам Бог прожити ще 100 літ
І залишити у житті лиш добрий слід

Вчителю вклонимся в ноги
В день цей святковий всі ми.
Нас научали усього,
Нас ви зробили людьми.
Доземна вклоняємось нині
Вам, учителю, з пошаною,
Хоч скроні Ваші вже сиві,
Міцні ви шкільного славою!

О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з'явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.
О, вчителі! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.
О, вчителі! Прекрасного ви гідні,
Бо вибрали в житті свою мету;
І нині я за всіх скажу: - Спасибі, рідні,
За вашу місію подвижницьку й святу!
Сьогодні ви зі світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг...
Хай буде вам безмежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Якщо сили в дорозі покинуть,
Рідний дім, рідну школу згадайте...
Хай сюди всі думки ваші линуть -
І до нас ви частіш завітайте!
Нехай у домі вашім завжди буде світло,
Хай люди усміхаються привітно,
Нехай земля квітчає шлях до школи!
Здоров'я вам, надії та любові!
А ще вам - довгих літ і море квітів,
Хай кличуть вас осяяні дороги.
Сміливо йдіть, наші дорослі діти,
В шляхи життєві від шкільних порогів!
Як свято дитинства, кінчається казка,
Як стрічка кіно, обриваються сни,
І, не сподіваючись вже на підказку,
Проблеми вирішувать сам мусиш ти

Перша вчителько,
Уклін наш Вам до землі,
Хай прекрасні будуть дні,
Хай минуть Вас злі,
На важкій шкільній ви ниві
Кожен день в труді,
Будьте завжди ви щасливі,
В радості живіть!

Ти - учитель,
Ти - сіяч недремний
І невтомний мудрий садівник.
Знаєш ти предивні таємниці,
Розум твій розпалює вогонь.
Лікар ти, котрий лікує душі
І до сонця повертає всіх,
Капітан - у морі, а на суші -
Ти наставник юних, молодих.
Ти - коваль, поет і будівничий,
Добротворець і дозорець ти.
До дітей тебе веде і кличе,
Світлий образ нашої мети.
І в день такий урочистий, святковий
Дозвольте Вашу працю вшанувать.
І квіти всі, принесені сьогодні,
Від всього серця Вам подарувать.

Не вміла я читати… І так само
Писати теж не вміла (як не гріх!),
Та в перший клас прийшла, - і друга мати
Мене зустріла під веселий сміх:
- Богданко! Не все одразу вдасться!
Піде чимало наших літ…
Ти зрозумієш, люба, що це - щастя.
Який чарівний, дивний білий світ!
І почалося… Всі знайомі лиця,
Уроки… Відпочинки… Знову клас
І я вже Ваша, краща учениця
Вітання шлю із вдячністю для Вас:
Хай сміхом Ваша сповниться оселя,
І статки теж не проминають в ній -
Аби, щасливі, світлі та веселі
Ви, Наталю Романівно, прожили
кожен день земний
А ми прийдемо - завтра, через роки,
І світлий клас - де зайчик золотив
Згадаєм не прості життя уроки,
Що їх нам перший вчитель присвятив.

Ще недавно ми над книжками корпіли,
Вірші читали напам'ять.
Сьогодні пісню ми прощальну проспівали,
І налетів непомітно смуток.
Тебе, рідна школа, не забудемо,
Всі знання ми в пам'яті зберігаючи,
І шанувати тебе ми довго будемо
За все вчителів завдяки.
За доброу, терпіння і волю
Що безкорисливо подарували нам.
За жорстко слово, сказане мимоволі,
Спасибі скажемо ми сьогодні вам.
У серцях вогонь той, що не гасне засвічений,
Розум твердий, а розум обпалений.
Тим полум'ям, що горить вічно у вас
Що спробували ви донесть до нас.
Ну що ж, тепер за нами справа -
Зробимо крок ми в майбутнє сміливе,
Що б е було за нас вам соромно,
А нам по-своєму образливо.
Пора прощатися нам, пора.
Йдемо ми з шкільного двору.
Щоб стати гідними мужами
Повинні тепер старатися самі!

Прийміть вітання найкращі наші
І побажання в цей Святковий День,
Щоб від життя була завжди лиш радість,
А ще – любов і шана від людей.
Бажаємо Вам багато літ прожити,
Душею й серцем молодіти,
Щоб щастя й радість Вас не минали,
Щоб Ви постійно гарний настрій мали.
Щоб злагода, мир панували у хаті,
Були Ви здорові, достатком багаті.
Хай шлях Ваш буде світлим,
А все життя, мов той кришталь -
Прекрасним, ніжним, чистим.
Тож не старійте і не знайте
В житті ні смутку, а ні бід,
Живіть щасливо до Ста літ !

О, вчителі, прислухайтесь -
Серпневості пада зоря…
Це вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря».
Уже догасає літо,
Приходить натхнення пора.
Надіями світлими вмита
До школи спішить дітвора!
Приходить пора для вмілості,
Вже скоро дзвінок залунає.
І я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Сказати я хочу просто,
Знайти б лиш крилатих слів,
Щоб заіскрилися золотом
Усмішки моїх вчителів.
Розумні мої, сивочолі.
А є ще такі молоді.
Та у вас однакові долі
На грішній оцій землі.
Ділити дитячу смішинку
І біль дитячий навпіл.
І душу – кожну росинку –
Навчати на розмах крил.
На ігреки, суфікси, глобуси
І на меридіани життя,
Щоб в серці маленькому колосом
Ростились весна й доброта.
Лише вчителям плакуча
Над зошитом спрагла синь.
Від перших й останніх учнів –
Доземний низький уклін.
За цвіт ваш душі невтомний,
За серце – зерня добра,
За ваші посріблені скроні
Побіля книжок і пера.
Вам платять якийсь там мізер.
В кипінні любові і бід,
Це ви видаєте візи
В дорослий, шалений світ!
Це ви…Цілувати б вам руки....
Вклонятись доземно вам –
Святим , що пізнали всі муки.
О ні , не богам – вчителям!
Приходить пора для зрілості
Й життя усе нам вертає.
Тож я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Ця тиша…Хвилини пурхають…
Серпневості впала зоря…
Вже вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря»!

Під дощем чи у спеку,
Та в відведений строк
В школі кожной весни
Є останній дзвінок.
Перший крок він сміливий,
Він — дорога у світ
Результати важливі
Шкільних прожитих літ
Він проводить у входу
У безмежність доріг.
У будь-яку погоду
Проведе за поріг.
Він стрімкий, він нестямен
Він — трамплін у життя
Він сигналить початок
Наших мрій відкриття.
Скільки в нім хвилювання
В далину кличе звон
Гіркота розставання і надій
Сподівань, мрій мільйон.
Під дощем чи у спеку,
Та в відведений строк
В школі кожной весни
Є останній дзвінок.