Привітання на День Автономної Республіки Крим

Борей  холодний.  Березневе  море.
 Чекає  Крим  тепла  і  я  –  розмаю,
 І  мариться,  як  по  воді  прозорій
 Промінчик  сонця  спритно  чеберяє.
 Півострова  яскраву  пелерину
 І  Понту  бірюзово-пінний  килим
 Накрити  вперто  хоче  москалина
 Триколором  червоно-синьо-білим.
 Прапрадід  мій  –  козацької  ватаги
 Завзятий  отаман  часів  повії
 Іще  тоді  до  чорних  саркофагів
 Волів  укласти  церберів  Росії.
 Життя  віддав,  забитий  батогами,
 До  сонму  замордованих  приклавшись,
 А  землю  нашу  оскверняють  хами
 І  з  наших  бід  знущаються,  як  завше.
 А  може  я,  прокинувшись,  побачу,
 Як  Крим  наш  український  торжествує?
 І  відійшло,  одумавшись,  басмачча?
 І  вже  не  скаже  про  півострів  всує?
 Дали  б  мені  хоча  на  днину  владу,
 Щоб  слово  мало  незломиму  силу,
 Через  добу  в  Анапу  дружним  стадом
 Вони  б  усім  кагалом  переплили.
 І  патріархів  хори  чорнорясі,
 Чужинські  спецагенти  і  стратеги.
 Луна  команда:  „Хлопці,  по  матрасах!
 Пливіть  собі  до  рідних  оберегів.”
 Живіть  сто  літ,  любіть  свою  країну.
 Яких  іще  шукаєте  колоній?
 На  вашій  неозорій  широчині
 Робота  є,  щоб  стерлися  долоні.
 Люблю  тебе,  о,  Криме  велеславний,
 Долонями  вершин  твоїх  зігрітий.
 Тобою  сню  і  марю  безугавно,
 Як  пані  про  коштовні  самоцвіти.