Привітання з Днем Лялькаря

Лялька з рук Ганнусі впала,
Вже й навпомацки шукала,
І навколішки ставала,
І навшпиньки підіймалась.
І навхильки, і навлеж,
І навсторч зривалась теж,
Навстіж двері відкривала,
Ну а потім закривала.
І навпочіпках ходила.
Все, здавалось, обдивилась.
Не знайшла. Так і заснула.
Вранці дівчинка збагнула:
В ліжечку та лялька була.

Є ляльок багато в мене:
В Люди платтячко зелене,
В Олі стрічки красивіші,
В Юлі очі голубіші,
В Галі кращі черевички,
В Маші симпатичне личко,
Катя вміє говорити,
А Оленочка – ходити.
Та з усіх ляльок гарненьких
Лиш одна для мене мила:
Її з клаптиків стареньких
Я із мамою пошила.

Ти  був  Лялькар  -  я  була  лялька,
Ти  мій  творець,  що  дав  мені  життя,
Крім  тебе  я  нікого  не  кохала,
Хоч  добре  знала,  що  у  тебе  не  одна...
Ти  смикав  за  нитки,  я  чемно  підкорялась,
Ти  бив,  я  думала,що  заслужила  це.
Окрім  такого  іншого  життя  не  знала
Привикла  я  до  болі,  от  і  все!
Та  з  часом  лялька  надоїла,
Навіщо  гратись  зі  старою,  якщо  є  нова?!
Ти  викинув  в  смітник,  понівечене  тіло,
Колись  була  богиня,  а  тепер  -  сміття...
Нова  з'явилась  у  житті  твоєму, 
Вона  тепер  кохана  Лялькаря,
І  як  моє,  ти  вилікуєш  її  тіло,
Але  погубиш  душу  і  життя.
Не  можна  грати  почуттям  людини,
Синці  на  тілі  приховає  макіяж,
Та  в  душі  ран  не  зможе  загоїти,
Ніхто:  ні  відстань,  ані  простір,  ані  час...