Привітання з Днем Святого Духа

О, Дух Святий!, Ти — Всемогутній!
Щасливий, хто в Тобі живе!
У душах вірою присутній
Ти твориш прагнення нове!
Над кожним серцем Ти працюєш!
Звіщаєш правди благодать...
То дотиком Судді схилюєш,
Щоб спокій серед бурі дать.
То ніжно-ніжно обнімаєш...
Кайдани падають тоді!
Як добре, що усе Ти знаєш,
І не залишиш у біді!
Охоплюєш красою неба,
Зовеш у вічність знов і знов...
Мій друже, чуєш? Це для тебе
Бог Духа дав — Свою Любов!

Осінь дарує промінчик скупий.
Вранці й увечері мерзнуть дерева.
Духа Святого вода кришталева.
Спрагненим серцем — схилися і пий.
Гордість у спогадах літа покинь.
Пісня дзвінкіша в святій простоті.
Хай не зостанеться жодних твердинь.
Меч перемоги твій там — на хресті.

На  крилах  Духа  Святого
Я  лину  до  Господа  мого,
На  крилах  Духа  Святого
Лечу  я  до  Бога -  Отця,
Бо  Дух  єднає  серця,
Бо  Дух  єднає  серця,
Являє  любов  Отця...
Не  я  полюбила  Бога,
А  Він  полюбив  мене  перший
І  Сина  віддав  за  мене,
Щоб  я  ніколи  не  вмерла!!! 
Не  можу  своєю  душею
Пізнати  Твої  дороги— 
Як  небеса  над  землею,
Так  наміри  вищі  у  Бога!!!
Лиш  крила  Духа  Святого 
Мій  дух  від  землі  підіймають,
Я  лину  до  Господа  мого
І  серцем  Його  прославляю!!!
На  крилах  Духа  Святого
Я  лину  до  Господа  мого,
На  крилах  Духа  Святого
Лечу  я  до  Бога-Отця,
Бо  Дух  єднає  серця,
Бо  Дух  єднає  серця,
Являє  любов  Отця...

Доторкнись до мене, Дух Святий.
Заспіває серце стоголосо.
В пісню, наче у дівочу косу,
Ти любові сяєво вплети.
Все, що маю, назавжди Твоє.
Подумки в майбутню зустріч лину.
Що не так, хай Слово розіб’є,
Кров Ісуса змиє геть провину.
Ти — моя опора, щит і захист.
Мотлоху земного вже не треба.
Світлого бажання юна птаха, —
Ти політ благослови до неба.

Як дозріває в чистім полі
Налитий колос молодий,
Так сповнює мене поволі
Своєю міццю Дух Святий.
Пориви вітру гнуть колосся,
Дощ прибиває до землі.
І вже в ту мить мені здалося:
Тече сльозою сік в стеблі.
Цілюще сонце благодаті
У полудень своїм теплом
Зігріє колоски прим’яті
І випрямить назад стебло.
І Дух Святий поллється в серці,
І буде сповнювати ще.
І не сльоза вже по стебельці,
А сік невпинно потече.
Стрункі, вусаті колосочки
Шепочуться до самих жнив.
Як неба синього шматочки,
Цвітуть волошки поміж них.
Це краплі Божої любові
У полі нашого життя.
Не мислю іншої я долі,
Як тільки — Божеє дитя!
Росою правди вмитись вранці,
Боротись з вітром що є сил
І затискати серп у пальцях,
Щоб вижинати бур’яни.
Зерном багатий буде колос,
Як Дух Святий його зростить.
Нехай пречистий Божий голос
В тобі лунає кожну мить,
Що це життя —як довга нива,
Яку нелегко перейти.
І доля в того лиш щаслива,
Хто став колоссям золотим.

Відбери від мене все, Господи,
Тільки Духа Твого Святого
Не відбирай у мене!
Хай покинуть усі мене, Господи,
Тільки Ти не покинь благаю!
Хто я без Тебе? — камінь,
Що не знає тепла живого,
Хто я без Тебе? — попіл,
Що його вітерець розвіє.
Моє серце таке жорстоке,
Воно мало б Тебе любити,
Щоб згоріти у тій любові,
А натомість воно ледь тепле,
Б’ється в грудях спокійно й рівно.
Але Ти не відходь, мій Боже!
Я навчуся Тебе любити,
Я навчуся Тобі співати,
Як співають птахи небесні.
О лише не відходь від мене!
Хто я без Тебе, Отче? —
Камінь без Тебе, попіл…

Дай мені, Боже, Духа любові!
Непереможний буду з Тобою,
Стану на чатах Слова Твойого,
Від легковажності, погляду злого…
Хай воно в темряві душ наших світить,
Хай воно буде, як світло для світу,
Хай воно кличе людей до спокути, —
Як же без Нього нам жити й бути?
Дай мені, Боже, Духа, що в Тебе,
Щоби душа моя прагнула неба,
Щоб від гріха вона вільною стала,
В вірі до Тебе щоденно зростала
І не томилася в темряві ночі…
Дай мені Духа Святого, мій Отче!

О Дух Святий, палай в душі незгасно,
Щоб не було життя як чорний дим,
Щоб іскри із Твого багаття вчасно
Упали в душі рідним і чужим.
О Дух Святий, вогню науки й втіхи,
Лиш в полум'ї Твоїм усього суть.
Впади ж на ті солом’янії стріхи,
Де страх, гординя й сумніви живуть.
Впади, спали усе, що непотрібне.
Впади, зігрій, що інеєм взялось,
Щоб, як Христос у день останній йтиме,
Жаліти й плакати не довелось.
О Дух Святий, палай в душі бурхливо,
Щоб підступу не мало жодне зло,
Щоб кожне слово полум’ям пашіло,
Щоб кожне діло жертвою було.
Аби на цім шляху життя земного
Ні хвилі надаремно не згубить.
Дай у горнилі полум'я святого,
Немов офіра Господу, згоріть!

О мій Господь — Премудрий Дух Святий!
Хто виміряв Твою небесну силу,
І глибину Твоєї доброти,
Ціну дарів, що Ти несеш на крилах?
Як Лікаря незвільнених сердець,
Як Матір нерозумної дитини —
Тебе послав на землю Бог-Отець,
Щоб до Едему Ти вернув людину.
В її душі Ти зводиш вічний Храм —
Як Ной ковчег — ладнаєш брус до бруса
Новій людині — щоб молилась там
З Тобою разом в Імені Ісуса.
Єлеєм Неба, ніжністю долонь
Знімаєш біль і думи невеселі,
Запалюєш живильний Свій вогонь
В людському серці — у пісках пустелі.
І там розводиш Свій квітучий сад,
І сієш в ньому дивні, пишні квіти,
І вчиш уста співать на Божий лад,
Навчаєш серце Господа любити.
Стає людина так дитям Твоїм:
Несе у серці помисли із неба,
Як ті, Дванадцять, що ходили з Ним.
А кращого — не буде.
І не треба.

Хто дав Тобі всесвітній розмах крил?
І скільки справ у Тебе за плечима —
Бог — Дух Святий, Господь небесних сил,
Могутній Бог із добрими очима?
Ти Слово склав, підніс Його в руці,
Ним освітив народам шлях єдиний,
І множиш славу Богові-Отцю,
І прославляєш Божу Службу Сина.
І Церкву грієш у теплі долонь,
Ростиш її, годуєш, напуваєш,
І чистий, світлий Божий Свій вогонь
В Господнім храмі щедро роздуваєш.
І служиш людям до останніх днів
Дитячим серцем, сповненим любові:
Серця їх трощиш — грішні, кам’яні,
Аби воскресли в чистоті, в обнові.
Вразливий, ніжний, мов мале дитя,
Шукаєш тих, які й самі, як діти,
Щоб стати другом їм на все життя,
Їх в мудрості із вірою водити.
Бог ніжності, Бог трепетний, палкий,
Бог Сили Трійці, величі і дива —
Тіка від злого помаху руки,
І обминає впертих та зрадливих.
Бог правди — як страждаєш від брехні!
Бог Істини — як мучишся від фальші! —
Собою хочеш всім заповнить дні
І стати щастям і багатством нашим.
Ти засіваєш їх серця зерном —
Зерном Надії, Віри та Любові;
Чи проросло, і як росте воно —
Вертаєшся, щоб визначити знову.
О браття, сестри! Це Його вогонь
У нас любов’ю Бога пломеніє!
Це із Його таких рясних долонь
І благодать, і милість Божа віє.
Здружіться з Ним! Ідіть в майбутнє з Ним!
Не залишайте в смутку серце Боже!
І буде шлях ваш дивним, осяйним,
А ніч — на день під сонцем буде схожа.