Привітання з Днем Працівників Легкої та Текстильної Промисловості

З вашим днем ми вас вітаєм, 
Шлем палкий ми вам привіт.
Щастя щиро вам бажаєм,
Трудових вам довгих літ!
І щоб голка не ламалась,
Щоб завжди був рівний шов,
Переробок було мало,
Панувала лиш любов!
Щоб життя було красиве
І багатше у сто разів,
Щоб будинок був щасливий,
І заможній від усіх!

... Дні летять, роки минають,
В сім’ях дітки підростають,
Хтось старіє, хтось цвіте,
Хтось на новім „мерседесі”,
А хто й пішачком гряде!
В нашім дружнім колективі
Люди щирі, не спесиві,
Вміють шити-вишивати,
Вміють й гроші заробляти!
Хай же знає світ увесь
Що за фірма – „Едельвейс!”
Більшість – наші робітниці –
І Дівчатка й молодиці –
Всі красуні хоч куди!
Хто, побачив, то влюбився,
Ніби чарощів напився,
То відразу ж вмри, впади!
Та серед всіх є одна,
Що затьмила світ вона...
Вулицею міста-града
Їхала якось бригада
Десь з півсотні козаків –
З Росвигова земляків.
Їхали сумирно, просто,
Зупинились біля мосту.
А тут наша Люба йшла...
І так, ніби ненароком,
Накинула на них оком.
Боже, що тут зробилось?!
Все козацтво мов сказилось,
Зіскочило із коней!...
Любі руки простягають,
Про кохання щось мовляють,
На коліна всі стають...
Сиві козаки і юні
Мовлять: - У Росвигові красуні
Ось такої – молодої –
Ми не бачили в житті!
Люба губки ізкривила
Від такого чудо-дива
І сказала дуже грізно:
- Ей, росвиговці, запізно
Про коханнячко молоти!
Я спішу вже на роботу...
Кожен лицар в фірмі, може,
Десятьох вас переможе
І за пояс всіх заткне!
А найстарший лицар славний,
Статний, бравий, дуже гарний,
Всіх зітре вас в порошок!
В „Едельвейс” не йдіть у герці,
Раджу вам... У мене в серці
Є лиш донечка – красуня
І синок такий „Манюній”,
Що сягає потолка.
А ще – вірний чоловік!
Він найкращий від усіх!

Рученьки  терпнуть,  злипаються  віченьки.
Боже,  чи  довго  тягти?
З  раннього  ранку  до  пізньої  ніченьки
Голкою  денно  верти.
Кров  висисає  оте  остогиджене,
Прокляте  нишком  шиття,
Що  паненя  вередливе,  зманіжене,
Вишвирне  геть  на  сміття.
Де  воно  знатиме,  що  то  за  доленька  —
Відшук  черствого  шматка,
Як  за  роботою  вільна  неволенька
Груди  ураз  дотика. 

Нахилилась  голівонька,
Пасмо  звисло  на  щоці...
І  мелька  невпинно  голка
У  худесенькій  руці.
Шитво  панське  на  коліні,
Каганець  і  світ  дньовий...
І  тремтять  легкі  сутіні
З-під  темрявих,  довгих  вій.
Глухий  кашель  серед  ночі,
Вітру  стогін  під  вікном...
І  червоні  завжди  очі,
Не  спочиті  й  разу  сном.
Спина,  зігнута  в  роботі,
На  спині  брудний  платок...
Не  смачний,  мабуть,  голоті
Загорьований  шматок!

Всі ми хочемо вдягатись,
І по моді наряджатись.
І буває в нас таке,
Забуваємо про те,
Хто цей одяг пошиває?
Хто кишені пришиває?
Хто в цеху весь час сидить,
На машинці тарахтить?
Це ж наша гарна, добра швачка, -
Найкращий в світі працівник!
Вона працює як та бджілка
Не зупиняється й на мить!
Тому, сьогодні, в таке свято,
Бажаєм радості ми їй.
І щоб хватало їй зарплати,
Могла б й будиночок купить!