Привітання з Днем Незалежності

Люблю України коханої небо,
Що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
Для себе ж бо ти й не жило.
Щасливії люди, щасливих багато.
Живуть для живого живі.
Тому я й повинен про щастя співати,
Коли навіть серце в крові!..

Фарби дасть мені матуся,
Малювати я навчуся.
Намалюю рідний край –
Дім в селі, ставок і гай,
Синє небо, жовте сонце
Загляда до нас в віконце,
Чорнобривці тут на гряді,
Полуниці в палісаді,
І хліба вже чималі,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
Тут річки, моря, рівнини,
Тут тварини і птахи,
Ось струмок сховавсь у мхи.
Мати в аркуш подивилась,
Посмішка в очах з’явилась.
І сказала мати сину:
- Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.

Україно моя співуча,
Ніжна нене, колиска добра!
Я люблю твої древнії кручі,
Буйну зелень на схилах Дніпра.
Ти одвічна - у пісні, у слові,
В думах сивого кобзаря,
Україно моя казкова,
Наше серце для тебе співа.
Живи, Україно! Живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Співай, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч з домом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!

Якщо ти любиш рідний край,
Йому душа пісень співає,
І ритми серця відчуває
Діброва сива й зелен-гай.
Якщо ти любиш рідний край,
То уві сні до тебе линуть
П’янкий бузок і та калина,
Що біля хати, пригадай.
Якщо ти любиш рідний край,
Клин журавлиний крає серце,
І по-сирітському озерце
Благає: «Нас не забувай!»
Якщо ти любиш рідний край,
Стають нестерпними розлуки,
Бо кличе липа й спраглі луки…
Ти їх у спогад заховай.
Якщо ти любиш рідний край,
Це почуття в клітині кожній,
І ти прийдеш як подорожній,
Що знає, де на світі Рай.

Якось каже мати сину:
- Я молюсь за Україну,
Щоб народ щасливим був,
Про негоди позабув,
Із домівок, хат усіх,
Хай луна дитячий сміх,
Хай шанують стариків,
Скрізь звучить веселий спів,
Хай обходить всіх ненастя,
Серце хай тремтить від щастя!
І я вірю, Матір Божа
Україні допоможе!

Громадянам моєї Вітчизни
Любити зобов'язані її.
Кричати про любов нема потреби.
Гуркоче грім, співають солов'ї —
Її душею відчувати треба!

Вже Київ Великий сурмить –
Іде ювілею година,
У щасті повік тобі жить,
Державо моя, - Україно.
І радість у серці дзвенить:
Ти з перлів – найкраща перлина
Безхмарного нема блакить,
Держава моя, - Україно.
З тобою добро лиш вершить,
Ти матінка рідна, єдина,
Твоїм надбанням дорожить,
Державо моя, - Україно.
Вітає тебе кожну мить
Велика і дружня родина.
Любить тебе, вірно любить,
Державо моя, - Україно.
А Київ святковий сурмить –
Прийшла ювілею година.
У щасті повік тобі жить.
Державо моя, - Україно.

Я загляну у своє серце,
У най потаємне загляну,
Ще назбираю слів відерце,
Із них вірші свої складу.
Я хочу пісні солов’їні,
Смереку в горах запашну,
Я хочу щастя Україні –
За це, що маю, віддаю!
Можливо, це не так багато,
Але давайте разом всі
Любов’ю будем зігрівати
Життя священної землі.
Торкніться серцем до ікони,
Що захищала від біди,
Нехай в щасливому полоні
Цвіте Україна завжди!
Я душу в пісню цю вкладаю,
І ви також в свою вкладіть,
І щирим серцем побажаю –
Свободу нашу бережіть.
Тебе прославимо ділами
І вільним серцем назавжди,
В піснях найкращими словами,
Що стали незалежними.

Про тебе, Україно, ми мріяли віками,
Щоб ти сьогодні вільною цвіла!
За тебе патріоти гинули з піснями,
Щоб ти безхмарною і сильною була!
Спасибі вам, століть герої наші,
За вашу мужність, і відвагу, й силу!
Освячені в боях звитяги ваші
Від зазіхань на землю серцю милу!
Хай слава і шана ніколи не згине,
Вкарбована в пам’ять навіки-віків!
Ви – нації гордість, хай піснею лине
Ваш приклад нащадкам прийдешніх часів!