Привітання з Днем Пошти

Я  щодня  питаю  в  листоноші,
Жду  листів,  -  а  їх  нема,  нема...
Де  ви,  рідні,  де,  мої  хороші?
Степ  і  степ,  мов  безгомінь  німа.
Все  частіш  в  думках  на  північ  лину,
А  полки  на  схід  ідуть,  на  схід...
З  боєм  ми  проходим  Україну,
Ідемо  шляхами  горя  й  бід.
Та  що  дальша  там  лежить  дорога,  -
То  скоріш  я  знов  побачу  вас,  -
Рідний  дім,  дружину  край  порога
І  дочку,  що  жде  мене  ввесь  час...

Я  листи  читаю,
Які  ти  приносиш.
Я  радію  серцем,
Коли  ти  приходиш.
Я  збираю  листя
Поглядом  яскраве.
Осінь  -  листоноша,
Успіх тобі й слава.

Зранку сіється пороша,
Свище вітер над селом.
Заблудився листоноша
Із твоїм, мабуть, листом.
Замело навкруг дороги,
За поріг не ступиш крок.
Взую валянки на ноги
Та вдягнуся в кожушок, -
І гайда мерщій до хати
Розчищати сніжний шлях,
Хоч у мене від лопати
Біль лишається в руках...
Вже вологою набрякла
Сорочина на мені.
Зір туманять поту краплі
І припущення сумні.
Я, знеможений до краю,
Повертаюся у дім, -
Листоноша десь блукає
Пів зими з листом твоїм…

Що  за  вершник  вранці  при  дні
Під  дворами  їздить  на  коні?
Чом  він  їздить,  вершник,  і  чому
Всі  дівчата  раді  так  йому?
Це  тому,  що  в  нього  вість  хороша,
Це  тому,  що  вершник  -  листоноша!
В  нього  сумка  шкіряна  при  боці,
Гудзики  блискучі,  аж  кричать.
Знає  він:  ревнують  нишком  хлопці,
Як  листи  приходять  до  дівчат.
Хто  дівчатам  пише?  Відкіля?
Кожен  лист  підозру  їм  вселя.
Їздить  вершник,  возить  день  при  дні
І  прості  листи,  і  заказні.
Із  Паміру  тітці  Веклі  лист,
Значить  -  пише  син-артилерист.
Цінний  лист  з  Москви  Хомі  Рудому  -
Це  диплом  йому  із  виставкому.
От  і  їздить  вершник  по  дворах,
Виклика  сусідів  через  тин...
Всю  вже  пошту  він  віддав.  В  руках
Залишився  тільки  лист  один  -
Заказний,  Тетяні  Ковальчук,
З  просьбою  "вручить  до  власних  рук".
Тільки  -  як  зарадити  цій  просьбі?
П'ять  Тетян  Ковальчуків  в  колгоспі,
П'ять  Тетян  -  кому  з  них?  Таємниця...
Може,  це  -  Тетяні-садівниці?
Може,  просять  друзі-садоводи
Надіслать  дерев  нові  породи?
Під'їздить  до  двору  поштальйон,  -
Сумніви  беруть  його  в  полон:
Ну,  а  що,  як  це,  бува,  не  їй,
А  Тетяні  другій  -  ланковій,  -
Тій,  що  хата  в  неї  край  ріки,
Що  найкращі  в  неї  буряки?
Ну,  а  що,  як  це  Ковальчуковій  -
Вчительці,  що  в  школі  початковій?
П'ять  Тетян  -  як  бути  листоноші?
П'ять  Тетян  -  і  всі  вони  хороші...
І  мандрує  з  двору  та  до  двору,
І  не  знає  -  кликати  котору?
Заїжджає  хлопець  до  сільради,
В  голови  питається  поради:
-  Так  і  так...  Чиї  на  лист  права?
-  Розпечатуй,  -  каже  голова,  -
Якщо  лист  сугубо  офіційний  -
Розпишусь  -  і  можеш  бути  вільний.
А  як  ні...  -  Та  й  розпечатав  лист.
І  такий  в  листі  таївся  зміст:
"Я  не  раз  вас  зустрічав  у  клубі,
По  газетах  знаю  вас...  З  тих  пір
Ви  моєму  серцю  стали  любі,
І  з  тих  пір  шукає  вас  мій  зір...
Одпишіть,  -  якщо  просить  я  вправі,  -
Моя  зоре,  квітко  польова!"
-  Не  втручаюсь  у  сердечні  справи,  -
Каже  безпорадно  голова.  -
Одшукай  Тетяну  Ковальчук,
Передай  листа  "до  власних  рук".
Їздить  вершник,  возить  день  при  дні
І  прості  листи,  і  заказні...
В  кожній  хаті  він  бажаний  гість,
Бо  приносить  всім  хорошу  вість,
Але  цю  сердечну  таємницю
Так  він  і  не  зна,  кому  повість?

Листи, перекази на кошти...
А телеграми любих, матерів?
За тебе, віковічна наша пошто,
І за твоїх зв'язківців-поштарів!