Тости на Весілля

Порушення шлюбу — хіба ж новина?
Хоч як не було б там сутужно,
Тож вип'ємо сонячний келих вина
За тих, хто живе безланцюжно!

— Всі знають, як люблю я Любу.
Було весілля і вінчання...
Вшануймо ж ми річницю шлюбу
Хвилиною мовчання!

Цей тост — і не грім, і не блискавка,
Але — з найсвітлішим своїм почуттям:
За наших і рідних, і близьких,
Кому зобов'язані всі ми життям!

Якщо вже наповнилися чаші,
Чарку цю підняти б я хотів
За батьків: за наших і за ваших,
І за вас, онукових батьків!

Відчув я зарані,
Що трапиться дещо.
Я так на весіллі
Весіллю радів,
Що все переплутав
І зніченій тещі
Весільну обручку
На пальця надів!
Найголовніше в житті — не переплутати Гоголя з Геге-лем, божий дар з яєчнею і тещу з нареченою! За це давайте й вип'ємо — за непереплутати!

Щасливі тут зустрілись долі...
Коли вже в чарку «натекло», —
За хліб і сіль у цьому домі
І щедрість вашу — на тепло!
У вас усе надійне і красиве.
Улюбленцем вас, мабуть, Бог обрав.
Хай вистачить наснаги вам і сили
І для сім'ї, і для службових справ!

Теща, як завжди, — поважний чин...
Мій дарунок ось — весни суцвіття.
Це, як люди кажуть, на почин.
Щастя вам! Здоров'я! Довголіття!

Спасибі вам, що ви — у нас!
Що ви, шановні гості,
Приїхали в святковий час,
Що щирі ваші тости!

Не такий вже цей тост моложавий,
Та він в душах у наших змужав:
Раз сім'я — це маленька держава,
То ж, п'ємо за співдружність держав!

Хай тост оцей в світ лине лунко
І в майбуття летить листом:
Між першим і останнім поцілунком
Була щоб відстань — років 100!