Прикольні Тости

У черзі чув, біля дверей,
Питання, гнуте, як підкова:
— Ви випадково не єврей?
— Єврей.
Але не випадково!
Вип'ємо ж за святе діло, за інтернаціоналізм!

Син питає якось маму Зіну:
— Привезли мене ви в це село.
Кажуть, що купили в магазині.
А почом було тоді кіло?
Вип'ємо за розумних дітей!

— Скажи, дідусю, а тобі
Відомо, невідомо,
Хто оці люди, голубі?
— Десантники. З дурдому!
Вип'ємо ж за винахідливість наших дідусів!

Розбився корабель. Загинули всі люди.
Та врятувався все ж таки один.
Моряк бувалий. Дядько крутогрудий.
Голубоокий велетень. Блондин.
До острівця прибили його хвилі.
А там — дикунське плем'я із жінок.
Вони його, як ворога, схопили
Й поволокли, звичайно, не в шинок.
Під скелею, в кільці, — жіноче віче.
В ім'я святого Сина і Отця,
За всі гріхи всесвітні, чоловічі
Карати треба велетня-ссавця!
Одні кричать нестямно:
— Каструвати!
А інші — інше:
— Жили — на моток!..
І зрозумів до дерева прип'ятий:
Лишилося життя лиш на ковток!
І попросив він слова у горилок:
Мовляв, не проти звинувачень злих,
Та бажано, щоб виконала вирок
Найневродливіша, яка є серед них.
Поміркувало віче. Зголосилось.
І почалось...
Таке — хоч вовком вий!
Шукають й досі жінку некрасиву,
А той моряк і досі ще живий!
Вип'ємо ж за некрасивих, які рятують наші долі!

Бувають і жінки круті.
Поглянь — попихкує, як Етна!
Суцільно зуби золоті...
Зовуть її «Двором мінетним»...
Вип'ємо за наших — простих, не золотозубих!

Побралися Лисиця з Крокодилом.
І поросят Лисиця плодить й нині...
У неї висновки такі несправедливі —
Усі мужчини — свині!
Вип'ємо за крокодилячі сльози наших лисиць!

Скупалась жінка...
У халаті — до чоловіка.
А в цей час —
Дзвінок у двері калататий:
Сусід прийшов в вечірній час.
— Халат зніми.
Дам 100 долярів...
Зняла. Взяла.
І зник сусід.
А чоловік:
— Хто там дзвонярив?
Чи не Микола-паразит?!
І жінка чесно й винувато
Сказала, чухаючи ніс:
— Микола був.
Вітав зі святом.
— А може, борг мені приніс?
Вип'ємо ж за те, щоб нам своєчасно повертали борги!

Аби розширити судини,
Ковтнув сто грамів у кіоску,
А на закуску, як дитині,
Дали цукерку, наче соску!
Вип'ємо за щасливе дитинство!

Він так ввічливо небозі
Каже: Бачиш — я іду!
Що ж ти стала на дорозі,
" Як корова на льоду!
Посміхнулась чорноброва
І на нього погляд — блик!
— Поступається корова,
Коли поруч п'яний бик!
Вип'ємо за елементарну людську ввічливість!

Не життя, а каламуть.
Щось робити — ліньки...
Забажалось блудонуть,
Аж свербить ширінька!
Вип'ємо за вдоволення наших бажань!