Привітання з Днем Китів і Дельфінів

Ките, ките, покатай!
Сяду верхи на кита й
Помандруємо в Китай!
Тільки я і тільки ти.
Що за диво ті кити!

У хвилях, в кольоровій морській піні, 
Де ледь помітно грає далечінь, 
Вистрибують з морських глибин дельфіни,  
Вдаряючись об потемнілу синь. 
Вони панують в бухтах і у гротах, 
Де дна ще не торкався людства крок, 
Де перлів - наче ряду в чистих сотах, 
Де золотих коралів – як зірок. 
Виблискують на сонці, кличуть літо, 
Дух моря підіймаючи із дна. 
І ловить ніжним фітонцидним віттям 
Їх відблиски на березі сосна. 
Пройдуть роки. Вже щезнуть піраміди, 
Вже ближчі будуть тисячі зірок. 
Дельфіни, мов легкі Океаніди, 
Пливтимуть, де не був людини крок. 
Вистрибувати будуть афаліни 
У відблисках і місяця, й зорі. 
Ловитимуть в польоті знов дельфіни 
З Венери червонясті промінці. 
І синім морем в плюскоті бажання, 
Торкаючись затерплих ніжних рук, 
На березі, луною у зітханні, 
Співатиме їх чистий ультразвук. 
Нахилиться знов вишня до віконця, 
І знову порятує світ добро. 
Дельфіни визиратимуть до сонця, 
Тримаючи в собі його тепло.

Зродився я з морської піни,
Мої брати – кити й дельфіни,
Що борознять степи Нептуна,
Збирають світло хвиль Фортуни.
Я так колись хотів зробити,
Док собі ніг не зміг зростити,
Мрійливо не вглядівся в небо,
І в Бозі не відчув потребу ...
Тепер дивлюсь щоразу в піну,
Шкода, що люди – не Дельфіни,
У Волі не пливуть по морю -
Дають поживу сльозам й горю...
Чому пливем у різні боки,
Життя не вивчимо уроки,
А ставим на шляхах підніжки,
Руйнуєм втоптані доріжки?
Деруть нам шкіри завжди з спини,
Немов ми гірші худобини,
Неначе став хто на мозолі,
На рани ближніх сиплем солі.
Чому знецінилася дружба?
Та ж обіймімось всі, ану ж бо!
Адже ми зла Вам не бажаєм,
Лиш в правді жити помагаєм!
Боротись вмієм добрим словом.
Правдиве слово – зло поборе,
То ж чим змагатися в борні –
В любові гріймося вогні!

Стрибнув дельфін якось на сушу –
Коханнячка шукала я.
Любов’ю в серці жити мушу.
Душа дельфіниста моя.
Чи плід смертельний десь надкушу?
Та дайте ж дихати, душі.
Дельфін мовчав і я не зрушу
Шепочу: Люди, поможіть!
І звуки чайок десь у небо
Здіймались похапцем із гнізд.
Дельфіну так відчути ж треба
Отой морський, медуз ний світ.
А де ж сховалося кохання?
А онде риба точить меч?
Я проводжаю птахів зрання,
Зринають сльози – горе з плеч.
Безлюдний пляж. У сні чи міф –
Дельфін чекає порятунку!
Небесний ангел прилетів
У білосніжних обладунках.
Сидів і плакав наді мною,
В воді молився – йде приплив.
Дельфін піднявся над водою…
Не бачив Бог таких ще див.
Зробила сальто, з хвиль високих –
Всміхнувся Ангел знов мені:
Любов тебе знайде. Глибоко…
Блищать перлиночки на дні.

Коли на човнику катались
Дельфінам щиро посміхались,
А дельфіни грали з нами,
Від рибалки відволікали.
Руку тільки простягну -
Він пливе у глибину,
Відвернусь лише на мить
Плавничок у воді блищить.
В море бризки розкидав,
Мене надовго цей дельфін запам'ятав!!!

Душа добралася до душу,
Дельфін-душа! Думки досушу.
До денця донного, до дна
Добралася, допущена.
Дірки думок, дивлюсь друшлаг
Дивачка душенька душа.
Десь дама, діва, дадаїтка?
Душа дельфійська дама, дівка?
Душа догралась – демонтаж
Денатурація, дренаж.
Дойшла душа до дна, до діла...
Даная? Дунечка? Даліла?
Дивацька душенька душиця
Досягненню думок дивиться…
Душа добралася до душу,
Дельфін-душа! Думки досушу.