Привітання з Днем Бібліотекаря

Бібліотека… Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу,
Святилище пізнання і добра,
Що в майбуття через минуле кличе.
І осягнути незбагненну суть
Світобудови прагну заповзято,
Коли мені з полиці дістають
Важкі томи Плутарха і Сократа.
Немов надійний лоцман в морі книг,
Бібліотекар взяв штурвал у руки.
Розкуто мчить моїх фантазій бриг
Крізь холоди занепаду й розлуки.
І поки є ти, сховище книжок,
І поки ти людей рятуєш свято,
Мене не знищить соціальний шок,
Як час не вбив Плутарха і Сократа.
До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!
Високий дух летітиме далеко…
Аби сказати: «Зупинися, мить!»
Кажу лише: «Живи, бібліотеко!»

Криниця знань чи джерело —
До них дорога недалека.
Ця дивина, — як НЛО,
Під назвою БІБЛІОТЕКА!
До книги, потяг, нас веди,
Їм варто низько уклонитись,
Хто знов джерельної води
Нам досхочу дає напитись!

Сумувала книжечка
У бібліотеці
Угорі високо
Книжечка стояла
Сумно й одиноко.
Прибігали дітки
Чемні невеличкі,
Не могли дістатись
Верхньої полички.
Книжечка просила
Тихо і печально:
— Прочитайте, дітки,
Я така повчальна,
І така цікава,
Для усіх згоджуся…
Раптом опинилась
У руках Катрусі.
Втішилися книжка
І мале дівчатко,
Що в бібліотеку
Завітало з татком.

Бібліотека море книг
Бібліотека - храм науки...
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки
Вони - це згусток давнини,
Вони – це всіх епох розмова
Вони прийшли із давнини
Як наша виспівана мова.

Для мене книга – світло дня,
Для мене книга – зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце, мої очі…
Без книги я не проживу,
Вже як без вирію лелека…
Я крізь вічність оживу
В отім святім – бібліотека.

Коли відлітають лелеки
У теплі, далекі країни
Святкують День бібліотеки.
Шановні колеги мої!

Про нас ніхто не склав пісень
Але без нас, ми знаємо колеги:
Не буде розуму на цій землі
Не буде знань, науки і культури
Тож не минайте наш поріг
Беріть скарби нетлінні в руки!
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки!

Сьогодні свято храму книг,
Бібліотеки славне свято.
Зібрались ми у залі цім,
Щоб теплих слів сказати багато.
Щоб возвеличить до кінця
І щоб віддати щиру шану
Усім, усім працівникам
Що відкривають двері храму.

У осені є свят багато
Це знають люди геть всі,
Та ось вересня тридцяте
До нас прийшло у всій красі.
Осінні квіти всюди,
Дзвінкий бадьорий сміх,
Вітають щиро люди
Бібліотекарів усіх!

Знають всі – бібліотека
Споконвіку книги храм
Тож вітання теплі й щирі
Нашим милим всіх гостям.