Привітання з Днем Поезії

Труд у поетів надто копіткий,
Бо їхні душі, ох, не паперові!
Поезія — це писані рядки
Червоним золотом поетової крові.

Поетові-ветерану
Не б'є поезії поклони він.
Завжди у нього творчий злет.
Мов генеральськими погонами,
Званням пишається: «Поет!»

Знайомому поетові
Читав я вибране твоє.
Шукав Жар-птиць... Дарма!
І книжка є, і вірші є.
Поезії — чортма!

Його виносили... Між іншим,
То хміль спровадив під укіс.
Але! Які чудові вірші
Читав він тим, хто його ніс!

Поет поетові
Тобі я, друже, заздрю дуже.
Читаю і не вірю сам,
Що я такого не подужав,
Що я цього не написав:
І про кохання, і натхнення,
Про друзів мудрих і дубів,
Про наше чорне сьогодення...
Я щиро дякую тобі!

Десь-колись в якійсь країні,
Проживав поет нещасний.
Тільки мав талант до віршів
Не позичений, а власний!

Поети Вам присвячують сонети,
Чоловіки дарують Вам букети.
Кохані, любі, чарівні жінки,
Ви наші музи, витоки натхнення.
Про Вас всі наші мрії потаємні.
Зі святом Вас, найкращі квіточки!

Від поета більш на триста звуків
Чує композитор як творець.
Щось собі мугиче, коли руки
Ставлять клякси нот на папірець...
Може, там поетова невдача,
Де чогось суттєвого не вніс.
Він співає птахою, одначе,
Чує, як рипить планети вісь.