Привітання на День Інвалідів

Ми інваліди з особливих видів,
 Не кожен зрозуміє цей печаль,
 Здається б, все на світі зненавидів,
 Коли проймає душу жаль.
 Та часом соромно себе жаліти,
 Коли каліка руку простяга,
 Сліпий, німий, він може жити,
 Йому й нещасна доля дорога.
 Чому ж і де взяла такі права я,
 Щоб докоряти Богу своєму?
 О, ні, я й іншим хворим співчуваю,
 Не хворим „заздрю”, а чому?
 Хоча нікому зла не побажаю,
 Хай буде менше ось таких, як ми!
 Я в серці гострий біль перемагаю,
 Ховаю душу від зими.
 І по східцях іду все вище й вище
 До заповітних „золотих” дверей,
 Ми – інваліди, але ми не нижчі
 За найзвичайніших людей.
 Ми зможемо усе, якби лиш захотіти,
 Бо знають всі, це - 21-ий вік.
 Хоч без гормонів ми не зможем жити,
 Та ми не схожі на калік!
 Адже у нас є воля, сильна воля,
 Й бажання бути поруч з усіма.
 Так, випала нам не солодка доля,
 Але вона нас вибрала сама!
 І навіть якщо хтось не зрозуміє
 Й в тяжку хвилину я почую сміх,
 Скажу люб’язно, як зумію:
 „А інвалідом бути – це не гріх!”...