Привітання з Днем Святого Валентина

Як добре з тобою лежати,
Шепотіти слова тобі в вушко,
Руками ніжно обіймати,
Моя люба, кохана, ... подушка!

Дві речі між людьми найбільшого вартують,
Життя й кохання - тіло і душа.
Без духа тіло - прах, його вітри роздують
Й знаку не стане, заросте трава
Так без кохання і життя тьмяніє
Як лист осінній піде в небуття
Щасливий той, хто зрозуміть зуміє
Що лиш Любов - продовження життя.

Ти дуже мила й гарна між дівчат,
В очах твоїх виблискує вогнями
Дівоча ніжність - дорогий агат,
Обвіяний ласкавими вітрами.
В очах твоїх відбито сотні мрій,
Які навіяні дитинства снами,
І вабить тебе сповненням надій
Веселка літня диво-кольорами.
Від вдачі та душевного тепла
Якась незвична у тобі принада.
Всі прикрощі розвіює дотла
Твоя спокійна й лагідна розрада.
Хай все п’янить і зваблює в тобі
В цю молоду дівочу пору,
Щоб ти не піддавалася журбі,
Як пролісок з-під снігу, рвалась вгору.

Орел гордий
Мій коханий,
Ясний погляд,
Чистий зір,
Мудрий будь,
і будь ти добрий,
Лиш тебе люблю, повір

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Моя душа як сад весною
До сонця квіт свій простягає,
Вона лиш сповнена Тобою
Життя у собі відчуває!

Нехай у Вашім серці завжди живе любов!
Людина, яка любить не пам’ятає зло.
Бажаю я Вам також, щоб Вас любили теж.
Без лестощів, всім серцем, відкрито і без меж!

Не часто я кажу тобі:"Кохаю"
І ласку не щодня тобі несу,
Але на дні душі оберігаю
Кохання наше, вранішню росу.
В потоці слів не граємось словами
Живе у нас бурхливість гордих літ
Але кохання володіє нами
Воно прекрасне і в 21 вік!

В день ясний цей і прекрасний
Всі сердечка розтають
От моє і теж розтало
І сказало Я ЛЮБЛЮ

Я так тебе люблю, що вже й не розумію:
Чи досі - я жила, чи сад - уперш заквіт?
Я так тебе люблю, що й думати не смію,
Й не думати - не вмію, вогнить то жар, то лід.
Я так тебе люблю, що вже сама не знаю,
Де подих твій, а де - душа моя?
Й не сплю, а сню тобою. Засинаю, -
І сон - не сон, а лиш твоє ім'я...
Я так тебе люблю, що світ мені немилий,
Що тільки й світу в світ, милий, - Ти!
я так тебе люблю, що вже немає сили!
І ні заплакати, ні провлясти...